Блог, створений для практичного використання в роботі вчителям- словесникам, вчителям художньо-естетичного циклу, практичним психологам та соціальним педагогам, керівникам гурткової роботи
"Життя пройде, немов вода, і відцвіте, немов вишнева гілка.... В житті одна помилка - не біда..... Біда, коли усе життя - помилка." Ліна Костенко
Позакласна робота
Діти не візьмуть книгу до рук: Читацький антипорадник від письменників, яких обожнюють українці
Роберт Дуглас Шеклі (16.06.1928-09.12.2005), американський письменник, який вважається класиком гумористичної і сатиричної фантастики.
Р. Шеклі народився в нью-йоркському Брукліні у родині працівника страхової фірми Давида Шеклі та вчительки Рейчел Шеклі.
З раннього дитинства любив читати, надихався творами Роберта Гайнлайна і Вана Вогта та мріяв стати письменником.
Після закінчення школи почав працювати на різних роботах, щоб мати хоч якісь гроші. Він був розсильним, барменом, молочником, садівником.
Під час Корейської війни у 1946-1948 рр. працював редактором. Після війни вступив до Нью-Йоркського університету, де 1951 р. здобув ступінь бакалавра мистецтв.
З початку 1950-х рр. почав пистати власні літературні твори.
Як і багато письменників-новачків того часу, Роберт активно розсилав свої фантастичні оповідання різним журналам з відповідної тематики, завдяки чому його почали публікувати.
Перші літературні спроби Шеклі робив на ниві малої прози. Гумористичний, а подекуди сатиричний настрій його оповідань подобався редакторам науково-фантастичних видань і за наступні десять років письменник продав їх сотні.
У 1954 р. Шеклі отримав нагороду «Кращий дебют» – найвище звання, що присуджується в жанрі фантастики найбільш перспективному молодому автору.
Творчий доробок Р. Шеклі - 20 романів, більше ніж 400 оповідань та повісей, що склали 13 збірок.
Найбільш відомі романи письменника - «Корпорація” Безсмертя“» (Immortality Inc., 1958), «Цивілізація Статусу» (The Status Civilization, 1960) і «Подорож в післязавтра» (Journey Beyond Tomorrow», інший переклад назви -«Ходіння Джоеніса», 1962), повісті «Обмін розумів», «Координати чудес» (Dimension Of Miracles) і «Квиток на планету Транай» (A Ticket to Tranai). Спільно з Роджером Желязни їм була написана серія з трьох книг «Принеси мені голову прекрасного принца» (Bring Me The Head Of Prince Charming), «Якщо з Фаустом вам не пощастило» (If At Faust You Do not Succeed) і «П’єса повинна продовжуватися» (A Farce To Be Reckoned With).
Р. Шеклі написав також три гумористичних детективних романи про приватний сищика Боба Драконіане: «Детективне агентство” Альтернатива“» (The Alternative Detective), «Між Сциллою і Харибдою» (Draconian New York) і «Сома-блюз» (Soma Blues).
Провідною темою творчості Роберта Шеклі є пізнання внутрішніх можливостей людини. Хоча більшість творів Шеклі насичена задерикуватим та іскрометним гумором, у них чітко проглядається тривога автора за здатність людини впоратися зі своїм внутрішнім світом (прагненням руйнувати).
В "Абсолютній зброї" найбільш чітко виражена думка, що людська агресивність може стати зброєю, сильнішою, ніж найдосконаліша технічна надзброя.
Більш м'яким гумором пройняті багато оповідань, присвячених контакту та інопланетянам: "Не зворушено руками людини" (1952), "Запах думки" (1953), "П'явка".
У оповіданнях - "Спеціаліст" (1953) та "Форма" (1953) Р. Шеклі створив один з найцікавіших зорелітів наукової фантастики, де члени екіпажу одночасно є й його "складовими частинами", утворюючи в сукупності справний біомеханізм.
Інше невичерпне джерело натхнення Шеклі-сатирика та гумориста - роботи, земні та інопланетні: "Заколот шлюпки" (1955), "Особливий старательський" (1959), "Мій двійник - робот" (1973), "Робот Рекс. ) тощо.
Кібернетична антиутопія, в якій злочинців ловлять і карають за допомогою електронного "стерв'ятника", зображена в "Страж-птаху" (1953).
Проблемам кримінології майбутнього присвячено оповідання "Злодій у часі" (1952).
У жартівливій "Битві" (1954) Армагеддон є фінальною битвою кібердемонів проти кіберангелів.
На відміну від традиційно фольклорних надприродних істот у "Демонах" (1953), герой оповідання "Бухгалтер" (1953) - хлопчик із сім'ї чарівників - мріє, виявляється, про більш прозову професію "нормальних" людей.
З властивим Шеклі блиском і дотепністю делікатні проблеми сексу та еротики вирішуються в оповіданнях: "Ідеальна жінка" (1954), "Паломництво на Землю" (1956), "Мова кохання" (1957), "І люди займаються цим?" (1972), "Ви щось відчуваєте, коли я роблю це?".
Пізніше письменник писав сценарії для телесеріалів, кінофільмів, радіопостановок та компьютерних ігор, серед яких 15 серій телевізійного шоу «Капітан Відео» та цикл п'ятихвилинних радіоновел «По той бік зелених дверей».
З 1980 р. був редактором художньої літератури журналу OMNI.
У 1991 р. Р. Шеклі був відзначений нагородою ім. Даніеля Галлана за внесок в жанр наукової фантастики.
«Рости у мові – надзвичайно важкий і тривалий процес, який потребує великої делікатності. Тут силою нічого не зробиш, правилами любові до мови ще ніхто ніколи не виховав», - перекладач, письменник, філолог, мовознавець і науковець, професор кафедри класичної філології нашого Університету Андрій Содомора
Жити - значить свідомо проживати кожну мить, а не днями безперервно роздумувати навіщо жити.
Коли письменнику було 40 років, він гуляв у парку в Берліні і зустрів дівчину, яка плакала, бо втратила улюблену ляльку. Вона з Кафкою невдало шукали ляльку.
Кафка сказав їй чекати його там наступного дня, і вони повернуться шукати ляльку.
Шукали на наступний день, але не знайшли, а потім Кафка подарував дівчині записку "написану" лялькою: "Будь ласка, не плач. "Я відправився у подорож, щоб побачити світ. Напишу про свої пригоди. "
Так починалася історія і продовжувалася до кінця життя Кафки.
Під час зустрічей Кафка читав нотатки ляльки, описуючи пригоди та "ляльчину -балачку", яку дівчинка вважала чарівною.
Нарешті Кафка повернувся з лялькою до Берліна (купив).
"Це зовсім не схоже на мою ляльку", - сказала дівчина.
Кафка передав їй черговий лист, в якому лялька написала: «Мої подорожі змінили мене. "Маленька дівчинка обійняла нову ляльку і щасливо принесла її додому.
Через рік помер Кафка.
Через багато років доросла дівчинка знайшла всередині ляльки листа. У крихітному листі, підписаному Кафкою, було написано:
"Все, що ти любиш, скоріш за все, буде втрачено, але врешті-решт любов повернеться іншим шляхом. "
0:26 / 0:30
В Україні змінили дату Дня української писемності та мови. Його більше не відзначатимуть 9 листопада.
Відповідний указ підписав Глава Української держави Володимир Зеленський. Тепер це свято припадатиме на 27 жовтня.
В Україні змінили дату Дня української писемності та мови
Зміни погодили згідно з новоюліанським церковним календарем. Вони стали чинними 28 липня.
Зверніть увагу! Саме у День української писемності та мови українці традиційно пишуть Всеукраїнський радіодиктант національної єдності.
Змінились також і дати інших свят. Зокрема, День Українського козацтва тепер відзначатимемо 1 жовтня замість 14, День хрещення Київської Русі-України – 15 липня, а не 28. Також День усиновлення буде 17 вересня замість 30 вересня, а День Української Державності – 15 липня.
Національна бібліотека України для дітей пропонує довідкове видання «Пам’ятні літературні дати 2024 року». Воно містить інформацію про ювілейні та пам’ятні дати українських і зарубіжних письменників, художників-ілюстраторів, творчість яких користується популярністю серед юних читачів. Знайти видання ви зможете за посиланням: https://chl.kiev.ua/default.aspx?id=10718
2024 рік — не за горами. Плануйте все заздалегідь!
Ловіть підбірку фільмів про вчителів, які надихають і змінюють життя. Ідеально для перегляду затишним осіннім вечором
"Хористи”. Історія про повоєнний французький інтернат для складних підлітків та найдобрішого у світі вчителя музики місьє Матьє одразу стала улюбленою стрічкою у Франції та підкорила весь світ.
“Імператорський клуб”. Фільм про приватну школу із дуже аристократичним вчителем античної історії. Що цікаво – це спостерігати за тим, як вчитель історії намагається зацікавити школярів своїм предметом, його самовіддача, те, як він організовує процес.
“Спілка мертвих поетів”. Консервативний американський коледж для хлопчиків має славу одного з кращих навчальних закладів країни, з девізом: “Традиції, честь, дисципліна, досконалість”, але твердим постулатом і строгим правилом не достукатися до юнацької душі, а ось поезія – зухвала і чуттєва – просто створена для цього. Відкрити таїнство сприйняття літератури, навчити розуміти послання поетів прагне харизматичний учитель – містер Кітінг, і головне, що він доносить до розуму і сердець хлопців – це швидкоплинність життя, значимість “бути”, а не “здаватися”, важливість вибирати “нині” замість “престижного”.
“Перед класом”. Фільм про те, як учень із синдромом Туретта – досить рідкісний розлад, що характеризується різкими рухами, – спершу захотів, а тоді став учителем. І дуже успішним!
"Тримайся за мене”. Реальна історія. У вчителя важкий характер: кричить, гарячкує, вирує емоціями, надто суворий та навіть несправедливий до підлеглих, адже вимагає від них самовідданості заради учнів. Він б’є кримінальних типів, що чіпляються до дітей, та порушує протипожежні правила, коли зачиняє всі вхідні двері, крім однієї (і цим захищає школярів від наркоторговців та бандитів).
Дитяча література: специфіка та роль у формуванні особистості
Твори з категорії дитячої літератури враховують різні вікові особливості, інтереси та потреби у розвитку. Це – казки, вірші, оповідання та інші тексти, спрямовані на читання дітьми чи батьками разом із малюками.
сприяє розвитку навичок аналізу, оцінювання та критичного мислення у дітей.
Як правильно підібрати літературу для дитини
Як правильно підібрати літературу для дитини
При виборі літератури для дітей слід враховувати їх вікові особливості та інтереси:
Дитячі казки. Є класичним жанром дитячої літератури та мають величезну цінність для розвитку уяви, моральних цінностей та мовних навичок. Вічна класика – казки братів Грімм, Ганса Християна Андерсена чи Шарля Перро.
Книги з яскравими ілюстраціями. Дозволяють дитині дошкільного віку захопитися читанням та легше зрозуміти сюжет.
Книги, які відповідають інтересам дитини. Розширюють і поглиблюють знання дитини в області, що її цікавить.
Книги з повчальними історіями закладають у дітях прості поняття про етику та мораль: історії про дружбу, доброту, справедливість та повагу до інших людей.
Яким творам варто приділити увагу
У бібліотеці кожної дитини обов'язково мають бути такі твори:
"Маленький принц" Антуана де Сент-Екзюпері. Ця книга навчить дитину цінувати дружбу, кохання та прості радості життя.
"Аліса в Країні чудес" Льюїса Керролла. Занурює у дивовижний світ фантазії. Стимулює логічне мислення та розвиває уяву.
«Гаррі Поттер та філософський камінь» Джоан Роулінг. Малюк зможе познайомитися з чарівним світом і пережити разом із Гаррі Поттером пригоди, дружбу та боротьбу з темними силами.
«Чарлі та шоколадна фабрика» Роальда Даля. Дозволить поринути у світ фантазії та пригод. Книга розповідає про чесність, нагороду за працю та наслідки егоїзму.
"Пригоди Тома Сойєра" Марка Твена. Дитина познайомиться з пригодами Тома Сойєра та його друзів. Книга вчить дітей цінувати дружбу, справедливість та природу.
"Малюк і Карлсон, який живе на даху" Астрід Ліндгрен. Розповідає про пригоди малюка та його незвичайного друга Карлсона. Допомагає розвинути уяву, почуття гумору та розуміння цінності щирої дружби.
"Пітер Пен" Джеймса Баррі. У книзі дитина вирушить у чарівну країну Нетландію разом із Пітером Пеном, де втілюються дитячі фантазії та мрії про нескінченну свободу.
"Маленька відьма" Отфріда Пройслера. Ця історія про маленьку відьму Анку, яка вивчає магію, але робить помилки, вчить дітей відповідальності та розповідає про наслідки дій.
"Вінні-Пух" Алана Мілна. У цій книзі малюк зустрінеться з улюбленими персонажами, такими як Вінні-Пух та його друзі, і дізнається про цінність дружби, взаємодопомогу та прості радощі життя.
Читання українською мовою дуже помічне не лише для збільшення словникового запасу, а й просто для приємного проведення часу, особливо, цього похмурого карантинного листопада. Ми зібрали для вас декілька сайтів, звідки можна дізнатись, що нового українською з’явилось в книгарнях і де шукати книжки українською.
“Це медіа про книгу в усіх її проявах і про осмислене читання як трамплін, інструмент для самоосвіти та реалізації”. Тут ви можете дізнатися про свіженькі книжки, видані українською мовою, про лауретів Букерівської премії, про те, що читають зірки, а ще списки книжок для розвитку, про інформаційну безпеку та ін.
Тут чимало новин про те, що новенького з'явилось у дитячій літературі, розповіді про книжки для дітей, огляди дуже страшних книжок, поради, де купити дитячі книжки в Україні. А ще тут є "Шпаргалка для вчителя: літературне читання 1-4 клас" та проєкт #ЖивіПисьменники.
Як вони самі про себе кажуть, це видання, покликане бути провідником у світі сучасного письменства, цікаве для тих, хто більш-менш систематично відвідує книгарні, хто має смак до гарної літератури і хоче зіставити свої оцінки новинок із судженнями літературознавців.
Тут ви знайдете поради, що почитати, дізнаєтесь про книжкові новинки, цікаві факти про сучасних письменників - українських і не тільки, усе про віммельбухи (книжки-картинки) і книжки з червоними обкладинками.
Тут можна почитати про новинки книжкового світу, думки про літературу, про лауреатку Нобелівської премії Луїзу Ґлюк тощо.
Історія про маленьких жабенят
Маленькі жабенята приймали участь в змаганнях... Їх мета була забратися на вершину вежі. Зібралося багато глядачів,які хотіли подивитися на ці змагання і посміятися над їхніми учасниками ... Змагання розпочалися ... Правда в тому, що ніхто з глядачів не вірив, що жабенята зможуть забратися на вершину вежі. Чутні були такі репліки: "Це занадто складно!!" Вони НІКОЛИ не заберуться на вершину або: "Немає шансів! Вежа занадто висока!"
Маленькі жабенята почали падати. Один за одним .... ... За винятком тих, у яких відкрилося друге дихання, вони стрибали усе вище й вище ... Натовп все одно кричав: "Занадто важко! Жоден не зможе це зробити!" Ще більше жабенята втомлювалися й падали ... ... Тільки ОДИН піднімався все вище і вище ... Згодом всі піддалися, за винятком того одного жабеняти, який приклавши всі зусилля, забрався на вершину! Тоді всі жабенята захотіли дізнатися, як йому це вдалося? Один учасник запитав, як же цьому жабеняті, який дістався до вершини, вдалося знайти у собі сили? Виявляється, переможець був ГЛУХИМ!!!
Мораль історії: Ніколи не слухай людей, які намагаються передати тобі свій песимізм і негативний настрій ... ... Вони віднімають у тебе твої найзаповітніші мрії та бажання. Ті, які ти плекаєш у своєму серці! Не забувай про силу слів. Все, що ти чуєш чи читаєш, впливає на твою поведінку! Завжди налаштовуйся на позитив! Будь глухим, коли люди тобі говоритимуть, що твої мрії нездійсненні! Завжди думай: Я зроблю це! Я зможу!
"Поліглот, який за три тижні міг вивчити найскладнішу мову.
Інтелектуал, який пам'ятав взагалі все, що бачив, почув або прочитав.
Дисидент, здатний на мужній вчинок.
Перекладач, який спромігся іншим народам розтлумачити глибину творів їх літературних геніїв.
Українець, який відроджував і розширював можливості рідної мови.
І при цьому чоловік, який дитиною до 4 років був німим, окрім книжок нічого матеріального не вважав за цінне, невибагливий до побуту, тонкий лірик, дотепний жартівник, але сором'язливий у стосунках з жінками, палкий футбольний фанат.
Про Миколу Лукаша казали, що знає 30 мов. А він уточнював, що добре — лиш 18. Себе вважав не перекладачем, а поетом. Не згіршим, аніж його сучасники Ліна Костенко чи Микола Вінграновський.
Його улюбленою лайкою було:
— Ви, перекладачі!
Маючи неймовірне відчуття слова та талант лінгвіста, Микола Лукаш міг стати геніальним поетом або письменником: його вірші з зошита інтимної лірики "Розмова з нею" (1963 р.) вражають своєю образністю та тонким ліричним звучанням. Проте свідомо обрав переклад.
Важко в це повірити та народився він німим і до 4 років не міг говорити, зазнавав принижень однолітків. Лукаш згадував: "Я все розумів, але сказати нічого не міг". Коли в його рідний Кролевець, що на Сумщині, заїхав циганський табір, то Микола весь час проводив з циганчатами. І коли табір виїхав з містечка, він зник. Помандрувавши довший час з табором він повернувся додому, набувши навиків жабрака... і опанувавши мову ромів. Згодом, вдома, заговорив українською.
До школи Микола потрапив випадково. У перший клас пішов його брат Іван. Микола долучився до брата і сів поруч нього за парту. Ніхто його не зміг відмовити та згодом зарахували на навчання.
Отримав дві освіти - історика і педагога, правда, з перервою на війну.
Ще в студентські роки одного разу його запросила до себе однокурсниця Фаїна, напів'єврейка-напівгрузинка. Її бабуся необачно на ідіш сказала: мало нам твого тата-грузина, а тут ще цей слов'янин-плебей! Лукаш тут же відповів давньоєврейською і завершив на ідиш. Бабуся остовпіла, а він гордо забрався геть.
Під час війни двічі був поранений.
Потім вчителював, викладав у виші, вчителював і працював у редакціях журналів.
Протягом життя він ніколи не вдягав пальта, за будь-яких морозів, шокуючи всіх, хто бачив його вперше. Коли Лукаш вчителював, якось його покликав директор школи і питає:
- "Миколо Олексійовичу, Ви матеріаліст?
– Так, а що?
– А чого ж Ви поширюєте ідеалізм серед населення?
– Як?
– А от послухайте, що кажуть у селі: "Він або святий, або з ним нечиста сила, якщо він у такий мороз так ходить..."
Для друзів і колег він був не Микола, а ЛукАш.
"Всє хахли і адінакі -
Вори да ізмєннікі.
Раньше шлі у гайдамакі
А теперь - в пісьмєннікі".
В п'єсі "Народний Малахій" Миколи Куліш назвав українців нацією "дядьків і перекладачів", нездатних на власну творчість. Та Лукашеві переклади були такі, ніби вони в оригіналі були написані українською.
Йому вказували, що слід бути ближчим до оригіналу.
— Та я перекладаю не з української, а на українську, — відповідав.
Переклад "Фауста" Гете лежав у рецензентів три роки. Докоряли, що його "Фауст" стилізований під козаччину, бо лиш козаки зверталися одне до одного "пане-брате". А Лукаш мовчки показував на рядок оригіналу - "Herr-Bruder".
Лукашів переклад "Фауста" був визнаний Німецькою академією наук найкращим у світі. Гете писав «Фауста» понад 40 років і жоден перекладач не спромігся перекласти його до кінця. Утруднювали переклад різностиль, віршований розмір та використання Гете брутальної німецької лайки. А фантасмагорію другої частини цього шедевру не могли розшифрувати самі німецькі дослідники. Лукашів переклад тривав майже 20 років до 1952 року. Він єдиний, хто зробив повний переклад "Фауста".
Лукаш наполягав на тому, що "Фауст", "Дон Кіхот", інші світові шедеври написані "дуже німецькою", "дуже іспанською" тощо – отже, й перекладати треба "дуже українською".
Його переклади найчастіше були багатші за авторські твори. Приміром,
у Маяковського:
"Шел я верхом, шел я низом, строил мост в социализм".
У Лукаша звучить:
"Йшов я верхом, низом ліз, міст мостив в соціалізм".
Він жив в той час, коли українську мову спрощували і уніфікували до мови московитів. А Лукаш, навпаки, вважав російську мову запозиченою українською. Й казав, що пора позичене забирати. Навіть хрущовська "кузькина мать" — наш вислів, і нічий більше.
Із такими висловлюваннями він міг легко опинитися там, де кінець географії - на сибіру серед "буржуазних націоналістів". Та зліпити з Лукаша ідеологічного ворога було непросто. Бо всі мали його хоч і за геніального, але дивака.
Його дотепні діалоги ставали легендарними, швидко поширювались і були у всіх на язиці.
В Ірпені Лукаш зустрічає прозаїка С. І питає:
- А що Ви зараз робите?
- Пишу мемуари.
- А Ви вже нарешті дійшли до того місця, де позичили у мене 200 карбованців?
Микола Лукаш сварився з головним редактором "Барвінка" за те, що цей дитячий журнал почав видаватися у нас і російською мовою.
- Так Ви тоді грамотно за словником перекладіть і свою назву. Знаєте, як ця квітка "барвінок" називається угро-фінською московською мовою?
- Перекласти? - здивувся той. - Для цього треба, аби автор бодай чогось наклав!
Іншого разу на загальних зборах зобов'язали Лукаша, щоб він вибачився перед М.М. за публічну образу, пославши його в гузно.
- Гаразд, - каже Лукаш, - добродію я Вас послав, аби Ви йшли в гузно, то Ви тепер можете із нього вийти!
Один із найпотужніших інтелектуалів не мав ученого ступеня і не вважав за потрібне його мати.
В Миколі Лукашеві поєднувалось непоєднуване: він обідав у ресторанах і голився лише в перукарні та був байдужим до побуту; вдягався благенько та водночас екстравагантно; був душею компанії та мовчазним самітником.
Він виніс із дому газову плиту, бо бракувало місця для книжок і величезної картотеки української лексики, яку він зберігав у ящичках означеними певними літерами. У ящичку на літеру "Г" він нібито зберігав гроші, які не так часто, але траплялися. Якось зазирнув у ящичок на літеру "Щ" і побачив там живу мишу. Дуже був сердитий, що вона забралася не під властиву літеру.
Знайомі якось попросили його перекласти інструкцію до якогось імпортного товару. Він швидко переклав. А коли запитали, якою ж мовою написано, відповів:
— Я її не знаю. Мабуть, котрась з скандинавських. Хоча мови знав на рівні діалектів і часових відмінків.
Коли партійним діячам викрикали “ура”, Лукаш лише лукаво посміхався, бо знав, що в перекладі з тюркської це означає “бий!”.
Коли кегебістські провокатори віталися з ним “Христос Воскрес”, Лукаш відповідав: “слава кпсс”.
Ще одна бувальщина, яка шириться інтернетом як анекдот, насправді, з життя ЛукАша, -
"Було це на площі Калініна, біля Головної пошти, на зупинці таксі. Я зайняв чергу та й щось собі читаю. Коли це бачу, двоє хлопчаків втислись переді мною. Я їх відшив, читаю далі. Дивлюсь, аж двоє дам переді мною з’явились поза чергою, гадаючи, ніби я не зауважив їхньої з’яви. Я поглянув на них та й питаю: «Цікаво, куди це такі гарні жіночки квапляться?». А одна з них: "А ми на етом хохляцком тєлячьєм язикє нє понімаєм". «Хорошо, я вам переведу: «Куда вы, бл*ди, претесь?». Черга репнула з реготу, а їх як корова язиком злизала. Симпатія черги була на моєму боці".
Був азартним чоловіком. Серед улюбленого: футбол, більярд і доміно. "Гляньте лишень, - говорив ЛукАш, - яке море емоцій. Де ще чистокровний русак після вдалого для динамівців матчу може тикати в бік Москви дулі й щосили кричати: «На!.. Викуси!".
У ЛукАша були юнацькі пристрасті, але по-справжньому і безнадійно закохався у студентку КДУ. Вона була коханням усього його життя. Більше він нікого й ніколи не любив. Вона чотири рази була заміжня і мала четверо дітей. Коли вона розлучилась з третім чоловіком-п’яницею, Лукаш вчергове сватався до неї, щоб узяти її з дітьми. Відмовила, але до самої смерті приязнилася з ним і підтримувала дружні стосунки.
"Хто більше, хто менше ─ ми всі Дон Кіхоти,
Самі собі створим своїх Дульсіней.
Хоч це нас вганяє в сердечні сухоти,
Зате піднімає над рівнем свиней”.
Працював несамовито. Перекладав тільки з оригіналу. Ніколи не перекладав на замовлення. Лукашеві можна було замовляти виключно те, що він сам собі замовляє...
Але траплялося й йому байдикувати, що у свою чергу породило популярний в творчих середовищах термін “злукашитися”, тобто за відсутності натхнення впадати в неробство. За це у Спілці письменників його називали безпутним генієм.
Після виходу у 1964 році Лукашевого "Декамерону" вся українська література розділилася на долукашівську і післялукашівську. В "Декамероні" Бокаччо, де він відреставрував українську мову середніх віків, до всіх приказок і афоризмів Боккаччо Лукаш знайшов точні українські відповідники – переклав їх лемківськими та бойківськими діалектами.
Микола Лукаш створив шість словників, зокрема, словник фразеологізмів.
Свого часу він уклав словник українських матюків "Моя матюкологія". Коли його не стало, його рідна сестра, викладачка української мови та літератури, знайшла цей словник і спалила його.
За лист на підтримку Івана Дзюби, якого засудили за дослідження "Інтернаціоналізм чи русифікація?" Лукаша називали українським Дон Кіхотом. В листі він написав: ""прошу ласкаво дозволити мені відбути замість вищевказаного Дзюби І.М. визначене йому судом покарання". Заяву не прийняли. Але Спілці письменників згори наказали: виключити Лукаша із членів спілки. Кілька разів голосували, але не набиралася більшість голосів за виключення. Тоді його виключили наказом.
"Вліз, як сліпе теля в яму" — звучало у письменницькому середовищі. Невибагливий у побуті, непристосований до життя, Микола Лукаш виявився здатним на мужній вчинок, коли йшлося про гідність та честь. Хоча і сам про себе іронізував:
"Гей, Миколо, і охота з себе корчить Дон Кіхота?".
Він таки був дисидентом, але і в цьому відрізнявся від інших учасників опору: легковажний, самоіронічний і дотепний. Та й не могло бути інакше, бо перекладач – за своєю природою космополіт, а за родом занять – націоналіст.
У найскрутніші моменти свого життя Лукаш рятувався гумором - писав, як він їх назвав "шпигачки". Закономірно, що після "відлучення від Спілки" його "шпигачки" розцвіли буйним цвітом. Після фактичної заборони друкуватися і згадувати його ім'я в пресі він вдався до своїх "шпигачок" і псевдонім обрав собі відповідний - Микола Нежурись.
* * *
Коли якась душа німа,
То значить - вже її нема.
* * *
У вас якийсь паскудний звих,
Що голову морочите:
Я пам’ятник собі воздвиг,
А ви собі як хочете.
* * *
Прекрасний цей світ
тим, що
інших нема:
Моя вільна,
моя добровільна
тюрма.
* * *
Десь є
Досьє.
* * *
Дуже важко в сірій масі
Не згубитись сіромасі.
* * *
Він ще живе, старий пошляк...
Коли його вже трафить шляк?
* * *
Усмішка-відписка, усмішка-розписка
Ніколи не сходить у нього із писка.
* * *
Не позичай ні в кого грошей,
Це розрахунок нехороший:
Береш на день, на рік,
А віддаєш навік.
* * *
Хто б як там не хотів,
Це ясно кожній миші:
Часи уже не ті,
А стануть ще не тіші.
* * *
Бувають же такі дебіли —
не зна, де чорне, а де біле!
Міг і таке утнути: "Коли коваль ковалисі коваленят кує, ковалиха ковалеві ковадлом керує".
Два десятиліття вимушеного безробіття ерудит світової слави носив на барахолку безцінні книжки з своєї бібліотеки, ходив напівголодним. Допомагали справжні нечисленні друзі і підробітки під чужим ім'ям. Саме в цей час у Лукаша з'явився потяг до “пляшки-пузашки, відради душі”. Але навіть у цьому знав свою міру і дотримувався певних принципів: належну йому дозу горілки виливав у фужер, примовлячи: "Ми з тобою не п’яниці, цяпати чарками нам не годиться".
Тільки у 1979 році Лукашу зняли "заборону на професію" і знову дозволили публікувати переклади.
Тричі Лукаша висували на здобуття Шевченківської премії і тричі його кандидатуру відхиляли.
1984 року вийшла збірка його перекладів віршів Гійома Аполлінера про яку він традиційно зіронізував, що поезії Аполлінера "самі французи не можуть перекласти французькою". На той час Гійом Аполлінер сповідував відмову від розділових знаків.
ВІДПОВІДЬ ЗАПОРОЖЦІВ ТУРЕЦЬКОМУ СУЛТАНУ
Царя небесного харцизе
Високорогий сатано
Не годимося ми в підлизи
Жери-но сам своє лайно
Воно нам в пельку не полізе
Крамарю грецький просмердівсь
Ти тюлькою на честь ісламу
І палями обгородивсь
Швидка напала твою маму
І ти в дрислинах уродивсь
Подільський кате струп’я вкрило
Тобі все тіло мов шпориш
Конячий зад свиняче рило
Побережи дурний свій гріш
На масті та святе курило
(Переклад Миколи Лукаша)
Ще через два роки з'явилася остання велика робота Лукаша – переклад п’єси Вільяма Шекспіра «Троїл і Крессіда».
Він започаткував "барокову" традицію українського перекладу і довів, що є постаттю світового рівня.
Перекладацька спадщина Миколи Лукаша спростувала московитський міф про "меншовартість", загумінковість і вторинність української культури.
Лукаш не встиг закінчити переклад “Дон Кіхота”. Згодом її з дотриманням Лукашевого стилю завершив Анатоль Перепадя.
А свою давнішню мрію - здійснити переклад "Гаргантюа і Пантагрюель" Микола Лукаш уже не встиг."
інтернет
«Sunflower–2021» — щорічна гра зі світової літератури
Цікаві й непересічні факти зі світової літератури та подій довкола неї — суть Всеукраїнської гри зі світової літератури «Sunflower». Завдяки роздумам про твори й життя митців, фактам про героїв і героїнь, дослідженню обкладинок книг та світлин світова література для учнів та учениць стає насиченою, багатогранною та захопливішою!
Гра відбудеться 30 листопада 2021 року (дата може бути змінена відповідно до епідеміологічної ситуації)
Участь у
науково-дослідній, експериментальній роботі.
Словесники залучають учнів до пошукової
науково-дослідницької діяльності у Малій академії наук: старшокласники НВК
«Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст. гімназія
ім.. С. Балея», розробляють різноманітні проекти, пишуть наукові роботи з
наступним їх захистом. У 2016-2017 н. р. Дутка Юлія, учениця 10 класу захистила
роботу із зарубіжної літератури «Споріднення душ народів через їхню духовну
культуру» та зайняла І місце в районному етапі , ІІІ місце на обласному етапі. Науковий
керівник роботи - Ціцька М.М.
І Міжнародна гра зі світової (української і зарубіжної)
літератури
«Sunflower» - 2016 відбулася 30 листопада.
Не втрачають своєї популярності різні професійні
конкурси, постійно оновлюються форми проведення та його зміст. З метою впровадження нових форм роботи
з обдарованою учнівською молоддю та розвитку творчих здібностей учнів
Українською асоціацією викладачів зарубіжної літератури спільно з Творчим
об’єднанням «Соняшник» розроблено концепцію проведення щорічної Міжнародної гри
зі світової (української і зарубіжної) літератури «Sunflower» для учнів 1-11
класів.
І Міжнародна гра зі
світової (української і зарубіжної) літератури «Sunflower» - 2016 відбулася 30
листопада.
Загальна кількість учасників у районі — 81
Загальна кількість шкіл-учасниць у районі — 6
Диплом І ступеня Всеукраїнського рівня
0
Диплом І ступеня Регіонального рівня
2
Диплом ІІ ступеня Всеукраїнського рівня
0
Диплом ІІ ступеня Регіонального рівня
6
Диплом ІІІ ступеня Всеукраїнського рівня
1
Диплом ІІІ ступеня Регіонального рівня
10
Диплом переможця на шкільному рівні
31
Сертифікат учасника
31
Диплом переможця у початковій школі
0
Найактивніші
учасники гри
Повна назва
Координатор
Всього
Острівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Тернопільської районної ради Тернопільської області
Галковська Христина Миколаївна
37
Комунальний заклад "Петриківська загальноосвітня
школа І-ІІ ступенів" Тернопільської районної ради Тернопільської області
Гержан Світлана Михайлівна
17
Скоморохівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
Тернопільської районної ради Тернопільської області
Петришин Марія Степанівна
12
Довжанківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Тернопільської районної ради Тернопільської області
Литвин Ольга Ігорівна
10
Комунальний заклад "Ігровицька загальноосвітня
школа І-ІІ ступенів" Тернопільської районної ради Тернопільської області
.Роберт Дуглас Шеклі (16.06.1928-09.12.2005), американський письменник, який вважається класиком гумористичної і сатиричної фантастики.Р. Шеклі народився в нью-йоркському Брукліні у родині працівника страхової фірми Давида Шеклі та вчительки Рейчел Шеклі. З раннього дитинства любив читати, надихався творами Роберта Гайнлайна і Вана Вогта та мріяв стати письменником.Після закінчення школи почав працювати на різних роботах, щоб мати хоч якісь гроші. Він був розсильним, барменом, молочником, садівником.Під час Корейської війни у 1946-1948 рр. працював редактором. Після війни вступив до Нью-Йоркського університету, де 1951 р. здобув ступінь бакалавра мистецтв.З початку 1950-х рр. почав пистати власні літературні твори. Як і багато письменників-новачків того часу, Роберт активно розсилав свої фантастичні оповідання різним журналам з відповідної тематики, завдяки чому його почали публікувати.Перші літературні спроби Шеклі робив на ниві малої прози. Гумористичний, а подекуди сатиричний настрій його оповідань подобався редакторам науково-фантастичних видань і за наступні десять років письменник продав їх сотні. У 1954 р. Шеклі отримав нагороду «Кращий дебют» – найвище звання, що присуджується в жанрі фантастики найбільш перспективному молодому автору.
Провідною темою творчості Роберта Шеклі є пізнання внутрішніх можливостей людини. Хоча більшість творів Шеклі насичена задерикуватим та іскрометним гумором, у них чітко проглядається тривога автора за здатність людини впоратися зі своїм внутрішнім світом (прагненням руйнувати).В "Абсолютній зброї" найбільш чітко виражена думка, що людська агресивність може стати зброєю, сильнішою, ніж найдосконаліша технічна надзброя.Більш м'яким гумором пройняті багато оповідань, присвячених контакту та інопланетянам: "Не зворушено руками людини" (1952), "Запах думки" (1953), "П'явка". У оповіданнях - "Спеціаліст" (1953) та "Форма" (1953) Р. Шеклі створив один з найцікавіших зорелітів наукової фантастики, де члени екіпажу одночасно є й його "складовими частинами", утворюючи в сукупності справний біомеханізм.Інше невичерпне джерело натхнення Шеклі-сатирика та гумориста - роботи, земні та інопланетні: "Заколот шлюпки" (1955), "Особливий старательський" (1959), "Мій двійник - робот" (1973), "Робот Рекс. ) тощо.Кібернетична антиутопія, в якій злочинців ловлять і карають за допомогою електронного "стерв'ятника", зображена в "Страж-птаху" (1953).Проблемам кримінології майбутнього присвячено оповідання "Злодій у часі" (1952).У жартівливій "Битві" (1954) Армагеддон є фінальною битвою кібердемонів проти кіберангелів.На відміну від традиційно фольклорних надприродних істот у "Демонах" (1953), герой оповідання "Бухгалтер" (1953) - хлопчик із сім'ї чарівників - мріє, виявляється, про більш прозову професію "нормальних" людей.З властивим Шеклі блиском і дотепністю делікатні проблеми сексу та еротики вирішуються в оповіданнях: "Ідеальна жінка" (1954), "Паломництво на Землю" (1956), "Мова кохання" (1957), "І люди займаються цим?" (1972), "Ви щось відчуваєте, коли я роблю це?".
Пізніше письменник писав сценарії для телесеріалів, кінофільмів, радіопостановок та компьютерних ігор, серед яких 15 серій телевізійного шоу «Капітан Відео» та цикл п'ятихвилинних радіоновел «По той бік зелених дверей». 
З 1980 р. був редактором художньої літератури журналу OMNI.
У 1991 р. Р. Шеклі був відзначений нагородою ім. Даніеля Галлана за внесок в жанр наукової фантастики.
“Імператорський клуб”. Фільм про приватну школу із дуже аристократичним вчителем античної історії. Що цікаво – це спостерігати за тим, як вчитель історії намагається зацікавити школярів своїм предметом, його самовіддача, те, як він організовує процес.
“Спілка мертвих поетів”. Консервативний американський коледж для хлопчиків має славу одного з кращих навчальних закладів країни, з девізом: “Традиції, честь, дисципліна, досконалість”, але твердим постулатом і строгим правилом не достукатися до юнацької душі, а ось поезія – зухвала і чуттєва – просто створена для цього. Відкрити таїнство сприйняття літератури, навчити розуміти послання поетів прагне харизматичний учитель – містер Кітінг, і головне, що він доносить до розуму і сердець хлопців – це швидкоплинність життя, значимість “бути”, а не “здаватися”, важливість вибирати “нині” замість “престижного”. 
“Перед класом”. Фільм про те, як учень із синдромом Туретта – досить рідкісний розлад, що характеризується різкими рухами, – спершу захотів, а тоді став учителем. І дуже успішним! 
"Тримайся за мене”. Реальна історія. У вчителя важкий характер: кричить, гарячкує, вирує емоціями, надто суворий та навіть несправедливий до підлеглих, адже вимагає від них самовідданості заради учнів. Він б’є кримінальних типів, що чіпляються до дітей, та порушує протипожежні правила, коли зачиняє всі вхідні двері, крім однієї (і цим захищає школярів від наркоторговців та бандитів).
Немає коментарів:
Дописати коментар